Вікторія Синицька-Куценко працює водійкою вантажівки у Avtologistika

Чому ви вирішили стати водійкою вантажівки?

Я дуже давно на кермом. І кермо я обожнюю. До повномасштабного вторгення брала участь у ралі та дрифтуванні. Тому ідея стати водійкою вантажівки була для мене не нова.

‍

Як пройшла ваша перша поїздка у якості водійки вантажівки за кордон?

Поїздка за кордон пройшла на одному диханні. Мені було все цікаво. Не можу сказати, що це було дуже легко: була і втома, і хотілося спати в певні моменти. Але я не буду на цьому зупинятися. Після відпочинку мені одразу захотілося повернутися до роботи та поїхати знову у відрядження. Мені не потрібен тиждень-два відпочивати, я вже готова виїжджати. Я це називаю “Тур по Європі”.

‍

Як реагували ваші рідні та друзі на таке рішення зміни професії?

Позитивно реагували. Всі мене підтримували та підтримують зараз. У нас був зв’язок під час поїздки закордон, мене всі чекали додому.

Як вирішувались побутові питання в рейсі? Душ, сон, відпочинок?

Ми виїхали в понеділок ввечері, у Кракові мали літак до Швеції. У вівторок ввечері я вже була в готелі, де змогла поспати та прийняти душ. Якщо говорити про саму поїздку на дорогах назад - у Польщі є безкоштовнй та платний душ, і тому це не було проблемою. Кожні 4 години ми зупинялися на відстій, контроль роботи та відпочинку є дуже важливим, адже за цим слідкує не лише команда, а й відповідні органи в європейських країнах.

‍

Скільки рейсів по Україні ви мали перед першим рейсом закордон?

По Україні було більше 10 рейсів, і це був перший закордон.

‍

Скільки ви відпочиваєте в рейсі?

Ми відпочивали 6 годин, 8 годин, в залежності від пройденого кілометражу.

Що було найважче у цій поїздці?

Було трошки страшно заїжджати на паром. Автівки стоять там дуже щільно у 5 поверхів. У деяких випадках потрібно складати дзеркала, аби заїхати, але мені пощастило заїхати та стати доволі комфортно. Але це нормально, адже я їхала перший раз, і це був абсолютно новий досвід

‍

Як реагували прикордонники?

Польські прикордонники питали, чи я не боюся їхати на такій великій машині, з інтересом дивились на те, що жінка водить велику машину. Також перевірили наші водійські посвідчення, чи дійсно в нас є категорія С. Українські ж прикордонники і фото робили, і навіть інколи плутали та думали, що ми не там зійшли з автобуса, або мали легкове авто, а не вантажне. Така увага мене не засмучує, а навпаки радує. Засудження в наш бік не було.

‍

Яка максимальна швидкість була?

Не більше 80-83 км/год. І це незмінне було для нас.

Що вам найбільше сподобалось з цього досвіду?

Паром і поїздка на ньому. Це було дуже цікаво. Я ще ніколи не була на паромі з машиною. Море, схід сонця, палуба та хвилі - це було дуже кайфово.

‍

Скільки вас було в колоні?

Нас було 4, з яких дві жінки. Оксана (Панчошна) та я.

‍

Чи дуже для вас важливо перебувати поруч з жінками в рейсах?

Мені, якщо чесно, немає різниці. За кермом ми всі водії, і не має значення, чоловік це чи жінка. Ми просто виконуємо свою роботу. Кожен у своєму авто наодинці. Я реально просто кайфувала, це щось абсолютно нове для мене. Окрім того, що це робота, це ще і можливість побачити нові місця, пізнати інші культури, побачити світ.